Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





Леонід БІЛЕЦЬКИЙ

РУСЬКА ПРАВДА Й ІСТОРІЯ ЇЇ ТЕКСТУ



За редакцією Юрія Книша


Українська Вільна Академія Наук в Канаді

Вінніпег - 1993







„...ми глибоко шануємо тисячолітні демократичні традиції нашого народу, народжені на українській землі унікальні пам’ятки права. „Руська Правда” ...є живодайним джерелом нашого державотворення.”


З Вітального Слова Президента Леоніда Кравчука учасникам Першого Світого Конґресу Українських Юристів

(Київ, 18-го жовтня 1992-го р.)













ЗМІСТ



ВСТУПНЕ СЛОВО РЕДАКТОРА


ПЕРЕДМОВА АВТОРА



ЧАСТИНА ПЕРША: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

І. Огляд студії Н. Калачова. II. Студія П. Мрочека-Дроздовського, В. Серґеєвича. III. Думки В. Данилевича; студія О. Соболевського, В. Ключевського; студія і текст Є. Карського; досліди М. Максимейка, В. Чернова, В. Любимова, С. Юшкова. Висновки.



ЧАСТИНА ДРУГА: ІСТОРІЯ ТЕКСТУ СКОРОЧЕНОЇ ПРАВДИ

І. Перелік списків Руської Правди. II. Розбір тексту Скороченої Правди з погляду її повстання і джерел. III. Час і місце повстання Скороченої Правди; характер її опрацювання. IV. Ідеологічна концепція Скороченої Правди та кодифікація. Висновки.



ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ІСТОРІЯ ТЕКСТУ ШИРОКОЇ ПРАВДИ

І. Проблема клясифікації списків тексту Широкої Правди; шість підгруп списків Широкої Правди тексту Кормчої Книги; розбір варіянтів. II. Тези від яких виходжу до дальшого студіювання тексту Широкої Правди; вияснення головної лінії розвитку тексту Руської Правди, вміщеного до Кормчих Книг в підгрупах А, Б, В, Г, Д, Є і аналіза тексту підгруп Є і Д. III. Зясовання історії тексту Правди підгруп: Г, Б, В; взаємовідносини всіх підгруп. IV. Розбір тексту списків Широкої Правди, що ввійшли до збірника Мірило Правдиве; вияснення історії їх тексту. V. Аналіза тексту підгрупи А, себто найстаршого списку Кормчої Книги; його історія; взаємини між текстом Кормчої Книги і текстом Мірила Правдивого. VI. Розгляд тексту списків Широкої Правди першого Софійського літопису; вияснення їх історії; ґенеза тексту в її старшій редакції й з’ясовання його контамінації. VII. Вияснення тексту найстаршої редакції Широкої Правди; проблема її архетипу; означення списків, що найкраще заховали текст оригіналу Широкої Правди. Висновки.



ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА: ПЕРШІ КРОКИ УТВОРЕННЯ І РОЗВИТКУ ШИРОКОЇ ПРАВДИ

І. Вияснення історії повстання Широкої Правди; питання про відношення Широкої Правди до Короткої; визначення їх залежності; література цього питання; порівняння текстів Короткої і Широкої Правди. II. Критика поглядів про взаємини між Короткою і Широкою Правдою; порівнання системи і пляну Короткої й Широкої Правди; Широка Правда вийшла із Короткої: докази. III. Основне тло Широкої Правди; історія її розширення, опрацьовання і кодифікації. IV. Характер творення Широкої Правди; час її повстання; умови й питання про її автора чи кодифікатора; ідеольоґічна концепція й нове в кодифікації Широкої Правди. Підсумки.



ЧАСТИНА П’ЯТА: ВИЯСНЕННЯ КОДЕКСУ КОРОТКОЇ ПРАВДИ Й ПИТАННЯ ПРО ЯРОСЛАВОВУ ГРАМОТУ

І. Історія Короткої Правди: розгляд списків, їх клясифікація та походження. П. Дві частини Короткої Правди і їх між собою взаємини. III. Вияснення характеру цих взаємин: друга частина не є самостійний кодекс Короткої Правди а лише доповнення до її першої частини; Коротка Правда: єдиний кодекс законів синів кн. Ярослава; вияснення основ її законодавчого і взагалі культурного реформаторства: відміна крівавої помсти. IV. Питання про Ярославову Правду: погляд О. Шахматова; історія Ярославової Правди.



ЧАСТИНА ШОСТА: МОВА РУСЬКОЇ ПРАВДИ

І. Огляд літератури. Питання слідів київської староукраїнської мови в списках Руської Правди. II. Вияснення занепаду неповноголосних ъ і ь в пізних списках Руської Правди. III. Тъгда / тогда; тъ, нъ / то, но: форми з ъ і форми з о. IV. Сонантність ъ і ь: риса староукраїнської мови оригіналу Руської Правди. Сліди цього факту в списках XIII-XV-го вв. V. Форми меч і міч сучасної української мови та їхні стародавні основи. VI. Къснячько / Коснячко Короткої і Широкої Руської Правди: самобутня староукраїнська форма. Вияснення слова обьль. Підсумки.



ПРИЛОГА: ТЕКСТ ШИРОКОЇ РУСЬКОЇ ПРАВДИ



ПРИМІТКИ АВТОРА [1, 2, і т.п.]


ПРИМІТКИ РЕДАКТОРА [А, Б, і т.п.].








Див. також:

Серафим Юшков. Руська Правда (тексти на основі 7 списків та 5 редакцій). Київ, 1935.

Правда Руська (переклад В. Яременка).

Енциклопедія українознавства - II. Руська Правда.

Андрій Яковлів. Українське право. (Лекції «Українська культура»)

Другий (Волинський) статут Великого князівства Литовського 1566 року







LEONID BILETSKY

THE RUSKA PRAVDA AND ITS TEXTUAL HISTORY

Edited by George D. Knysh University of Manitoba


The Ukrainian Academy of Arts and Sciences in Canada (UVAN)

Winnipeg - 1993



CANADIAN CATALOGUING IN PUBLICATION DATA

Bilets’kyi, Leonid, 1882-1955.

Rus’ka Pravda i istoriia її tekstu = The Ruska Pravda and its textual history


Includes text of the Ruska Pravda.

Includes bibliographical references and index.

ISBN 0-919867-99-5


1. Russkaia Pravda (l1th cent.). 2. Kievan Rus - History - 862-1237 - Sources. 3. Law - Ukraine - Sources. 4. Ukrainian philology - History - Sources.

I. Knysh, George D. II. Russkaia Pravda (l1th cent.). III. Ukrains’ka vil’na akademiia nauk. IV. Title. V. Title: The Ruska Pravda and its textual history.


DK70.A2B541993 947’.71’02 C93-098005-0










© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
20.VI.2002 (останні правки 11.II.2003)







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.