Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Колінгвуд Р. Ідея історії / Пер. з англ. О. Мокровольський. — К.: Основи, 1996. — 615 с.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна





Робін Дж. КОЛІНГВУД

ІДЕЯ ІСТОРІЇ



КИЇВ
1996





ЗМІСТ


Ян ван дер Дуссен. Переднє слово

Передмова упорядника

Вибрана бібліографія до філософії Колінгвуда




ІДЕЯ ІСТОРІЇ


ВСТУП [1 Вступ і частини І—IV написані 1936 — 1940 pp.]

§1. Філософія історії

§2. Природа, предмет, метод і цінність історії

§3. Проблематика I—IV частин



Частина І. ГРЕКО-РИМСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ

§1. Теократична історія і міф

§2. Геродот і створення наукової історії

§3. Антиісторична тенденція давньогрецького мислення

§4. Давньогрецька концепція природи й цінності історії

§5. Давньогрецький історичний метод і його межі

§6. Геродот і Фукідід

§7. Елліністичний період

§8. Полібій

§9. Лівій і Таціт

§10. Характер греко-римської історіографії: (І) гуманізм

§11. (II) субстанціалізм



Частина II. ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА

§1. Фермент християнських ідей

§2. Характерні риси християнської історіографії

§3. Середньовічна історіографія

§4. Історики Ренесансу

§5. Декарт

§6. Картезіанська історіографія

§7. Антикартезіанство: (І) Віко

§8. (II) Локк, Берклі та Г’юм

§9. Просвітництво

§10. Наука людської природи



Частина III. НА ПОРОЗІ НАУКОВОЇ ІСТОРІЇ

§1. Романтизм

§2. Гердер

§3. Кант

§4. Шіллер

§5. Фіхте

§6. Шеллінг

§7. Гегель

§8. Гегель і Маркс

§9. Позитивізм



Частина IV. НАУКОВА ІСТОРІЯ

§1. Англія

(І) Бредлі

(II) Наступники Бредлі

(III) Історіографія кінця XIX сторіччя

(IV) Б’юрі

(V) Оукшот

(VI) Тойнбі

§2. Німеччина

(І) Віндельбанд

(II) Ріккерт

(III) Зіммель

(IV) Дільтей

(V) Меєр

(VI) Шпенглер

§3. Франція

(І) Спіритуалізм Равессона

(II) Ідеалізм Лашельє

(III) Еволюціонізм Бергсона

(IV) Сучасна французька історіографія

§4. Італія

(І) Нарис Кроче 1893 року

(II) Друге формулювання Кроче: Логіка

(III) Історія та філософія

(IV) Історія і природа

(V) Остаточний погляд Кроче: самостійність історії



Частина V. ЕПІЛЕГОМЕНИ

§1. Природа людини й історія людства [1936]

§2. Історична уява [1935]

§3. Історичне свідчення [1939]

§4. Історія як повторне програвання колишнього досвіду [1936]

§5. Предмет історії [1936]

§6. Історія і свобода [1939]

§7. Прогрес як витвір історичного мислення [1936]












ДОДАТКИ


Попереднє обговорення. Ідея філософії чогось і, зокрема, філософії історії (1927)


ЛЕКЦІЇ ПРО ФІЛОСОФІЮ ІСТОРІЇ (1926)

а. Замість вступу: загальна ідея історії

1. Історія і час

2. Час як такий, що рухається

3. Події як те, що рухається в часі

4. Час як лінія

5. Ідеальність минулого і майбутнього

6. Пам’ять

7. Пам’ять як суб’єктивне й безпосереднє

8. Історія як об’єктивне й опосередковане

9. Історія та її основи


б. Джерела історії

10. Джерела

11. Тлумачення джерел

12. Збирання джерел

13. Різноманітність джерел

14. Безконечність і конечність джерел

15. Ерудиція та як її плутають із історією

16. Помилкове розрізнення історії та передісторії

17. Позитивна цінність цього розрізнення

18. Паралель із мистецтвом

19. Використання готової оповіді

20. Зародки критики

21. Скептицизм


в. Тлумачення джерел

22. Падіння догматичної історії

23. Історична інтерпретація

24. Перехресне допитування джерел

25. Приклади

26. Історія історії

27. Це — все ще, по суті, історія

28. Але історія простіша й легша

29. У такому потрактуванні «авторитети» стають «джерелами»

30. Принципи інтерпретації

31. Емпіричний звіт про їхнє походження

32. Суб’єктивістський звіт

33. Їх апріорний характер

34. Їх застосування до оповіді

35. Чиста методологія

36. Суб’єктивістський звіт про її принципи

37. Критика

38. Її філософський характер


г. Оповідь

39. Оповідь

40. Ніяка оповідь не є, в кінцевому підсумку, істинною

41. А проте, одна істинніша за іншу

42. Нескінченне завдання історика

43. Минуле не може бути пізнаним

44. Чи намагається історик пізнати минуле?

45. Неспроможність такого погляду

46. Чи намагається він перевершити своїх попередників?

47. Ні

48. Прагматична теорія історії

49. Тенденційна теорія історії

50. Її банальність у теорії і в практиці

51. Її не можна дотримуватися свідомо

52. Історія як боговиправдання

53. Die Weltgeschichte als Weltgericht [світова історія як світовий суд]

54. Гегель і Кроче про цей момент

55. Відкидання оптимізму й песимізму

56. Минуле — не предмет для моральних суджень

57. Це тому, що минуле — ідеальне

58. Минуле існує для теперішнього

59. Тільки фактично існуюче улягає пізнанню

60. Минуле, теперішнє і майбутнє

61. Історія є ідеальною реконструкцією минулого

62. Як постають історичні проблеми

63. Першо- й третьорядні проблеми

64. Історія та історія історії

65. Їхня тотожність

66. Як минуле відрізняється від майбутнього

67. Ніякої пам’яті чи історії майбутнього

68. Минуле-необхідність, майбутнє-ймовірність

69. Давня й сучасна історія

70. Структура чи модель історії

71. Застереження проти хибної концепції

72. Гегелів погляд та його критики

73. Мета минулого

74. Універсальна історія та окремі конкретні історії

75. Розв’язання антиномії

76. Кожен — історик

77. Історія та філософія







ОСНОВНІ РИСИ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ (1928)

І. Якість

В якому розумінні історія реальна?

Ідеальність історії

Минуле, що заново програється в теперішньому

Як це може бути?

Вся історія є історією думки

Як можна заново програвати думку

Не роблячи її теперішньою

Реалістична теорія відкидається

Теорія копіювання відкидається


II. Кількість

Мемуари

Універсальна історія

Монографія, теорія труднощів

Як їх уникнути? Універсальна історія

Дискредитація цього

Незаслужена

Немезида історичного партикуляризму

Виправдання універсальної історії під поняттям монографії

Історична істина = тому, в що зобов’язують нас вірити свідчення

Виправдання спеціалізму

Історія історії

Монографія як період

Історичні цикли


III. Співвідношення

Монографія як цілість частин

Цілість первинніша за частину

Історична послідовність і причинність

Проти історичного матеріалізму

Монографія як єдиний історичний досвід

Прогрес = структурі цього досвіду

Прогрес, як універсальний


IV. Модальність

Певність історії

Ніякої історії минулого в самій собі

Історія засновується на теперішньому свідченні

Певність - певному прочитанню свідчень

Хибна концепція авторитету

Письмові й неписьмові джерела

Технічне оснащення: археологія

Висновок: історія — сама собі виправдання




Покажчик










Покійний Р. Дж. Колінгвуд був вейнфлітським професором метафізичної філософії в Оксфордському університеті від 1935 до 1941 року. Чотири його книги вийшли виданнями в паперовій обкладинці у видавництві «Оксфорд Юніверсіті Прес»: «Засади мистецтва», «Ідея історії», «Ідея природи» та «Автобіографія». У 1989 році видавництво видрукувало його «Нариси з політичної філософії», а в 1992 році — переглянуте видання останнього його твору, оприлюдненого за авторового життя, «Новий Левіафан», із додатками нових матеріалів, узятих із рукописів Колінгвуда; редактор і автор передмов до обох цих книг — Девід Баучер.

Ян ван дер Дуссен — професор історії та філософії на відділенні гуманітарних наук Відкритого університету Нідерландів. Серед його попередніх публікацій є праця «Історія як наука: філософія Р. Дж. Колінгвуда» (Мартінус Нійгоф, 1981).








R. G. Collingwood

THE IDEA OF HISTORY


Revised Edition

with Lectures 1926 — 1928


Edited with an Introduction by

JAN VAN DER DUSSEN

Робін Дж. Колінгвуд

ІДЕЯ ІСТОРІЇ


Переглянуте видання

З лекціями 1926 — 1928 pp.


Упорядкування та передмова

ЯНА ВАН ДЕР ДУССЕНА




Переклав з англійської Олександр Мокровольський






Колінгвуд, Робін Дж. Ідея історії / Пер. з англ. О. Мокровольський. — К.: Основи, 1996. — 615 с.

ISBN 966-500-085-3

«Ідея історії» — найвідоміша праця видатного оксфордського філософа, історика й археолога Р. Дж. Колінгвуда, вперше видана посмертно 1946 року. Її було відтворено за авторськими рукописами, переважна більшість яких на сьогодні втрачена. Колінгвуд розглядає, як ідея історії розвивається від доби Геродота аж до XX сторіччя, і пропонує власний погляд на те, що таке історія.

Наступне, переглянуте видання, з якого зроблено даний переклад, підготував Ян ван дер Дуссен, уперше оприлюднивши найважливіші лекції Колінгвуда з філософії історії за рукописами, що стали приступними лише останнім часом.













© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
30.XII.2003 (останні правки 14.II.2008)







‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.